У Луцькій дієцезії після літньої перерви продовжуються дні зосередження для духовенства та монашества. Цього разу зустріч відбулася 8 жовтня в містечку Здолбунів, в парафії свв. Петра і Павла. Місце було обране не випадково, адже настоятелем у Здолбунові є отець Анджей Сцісловіч, який святкує цей рік у дусі вдячності за ювілей 25-річчя священницького служіння, що його він одразу після свячень розпочав на теренах Волині. Тож розділити разом з ним цю радість під час молитви приїхали священники, монахи й монахині дієцезії.
Як зазначив під час конференції отець канонік Вітольд Йосиф Ковалів, на приміційній іконці неопресвітера отця Анджея Сцісловіча у 1994 р. були слова з книги пророка Єремії «Підеш, до кого тебе пошлю. Говоритимеш все, що скажу тобі. Не бійся, бо я буду з тобою» (Єр 1, 7). Слова, визначальні для кожного священника, зокрема, отець пригадав постаті відважних апостолів Волині у часи переслідувань: Слуги Божого «священника до нутра кісток» отця Серафима Кашуби, який після ІІ світової війни доїжджав до здолбунівської парафії та бл. Владислава Буковинського, основою життя якого була Євхаристія і турбота про людей.
Після конференції відбулася спільна молитва Розарію перед виставленими Пресвятими Дарами, адорація та Свята Меса, яку очолив отець Анджей Сцісловіч.
Під час проповіді декан Луцького деканату, отець канонік Лєх Кошляга ОС, звертаючись до отця ювіляра та усіх присутніх, сказав наступне:«Бог тебе покликав. На цій дорозі хоче бачити тебе святим. Це перша підвалина нашого життя. Святі пережили свою пригоду з Богом в стражданні. Без цього немає спасіння. Дорога до святості священника, монаха чи монахині, розпочинається на колінах, від молитви». На завершення отець Лєх побажав святості отцю Анджею і висловив надію потрапити ще й на його 50-літній ювілей священства.
Отець Анджей Сцісловіч, дякуючи усім за присутність і молитву, сказав, що радіє святкуванням у спільноті.
Насамперед, дякує Богу за своє покликання: «Бог каже — не ви мене вибрали, а я вас вибрав…щоб ішли і плід приносили… Щоб Церква Божа ішла дорогою спасіння. Тим більше потрібне свідоцтво віри. Дякую Господу за благодать таїнства священства. Знаємо, що це нелегка дорога, але коли переживаємо її спільно, то є почуття цієї єдності Церкви, через це наближаємося до свого спасіння, до Бога».
Нехай добрий Господь благословляє отцю Анджею в його подальшому служінні, наповнює дарами Святого Духа та огортає своєю благодаттю.