Велика П’ятниця – день найглибшої жалоби в Церкві, коли згадуємо засудження, страждання і смерть Христа. Цього дня не звершується Свята Меса, лише богослужіння, що називається Літургією Господніх Страстей і складається з Літургії Слова, адорації Хреста і Святого Причастя. У Луцьку о 17.00 розпочалася Хресна Дорога, розважання до якої попровадив настоятель отець канонік Павло Хом’як. Далі, о 18-й, розпочалася Літургія Господніх Страстей, котру очолив Його Преосвященство єпископ Віталій Скомаровський, а співслужили з ним настоятель та вікарії луцької катедри.
Згідно традицій Великої п’ятниці, у цілковитій тиші, єпископ ліг долілиць перед вівтарем, виражаючи шану і повагу до великої таємниці відкупительних страждань Христа.
Далі слідувала Літургія Слова.
Основне місце в Літургії Слова займає опис Господніх Страстей з Євангелія від св. Йоана, який був прочитаний у ролях.
Отець канонік Павло Хом’як, звертаючись до присутніх, а також вірян, котрі брали духовну участь під час прямої трансляції Богослужіння, підкреслив, що Христос помер за нас не з огляду на наші заслуги, він любить нас такими, якими ми є. Велика П’ятниця — день вдячності і надії, віри і надії на Боже милосердя: Юда Іскаріотський не вірив, що Господь може йому пробачити, що Господь його любить, натомість Петро жив цією надією. Ми падаємо і грішимо, але живимо надію, що Христос дає шанс розпочати все спочатку. Наше покликання, наші обов’язки – у подружжі або в іншому покликанні, — мають свідчити про любов. Таке свідчення любові буває важким, аж до мучеництва, а навіть смерті. Справжнім свідком любові є о. Людвіг Вродарчик, мученик за примирення на Волині у кривавих подіях 1943-го року, беатифікаційний процес якого триває в даний час. Він не втікав перед переслідувачами, бо не міг залишити напризволяще Пресвятих Дарів і храм. Коли переслідувачі вдерлися до храму, о. Людвік лежав долілиць хрестом перед вівтарем. Умовив, щоб не руйнували храм. Тоді забрали його і жорстоко знущаючись, закатували до смерті в с. Карпилівка, 8 грудня 1943 року.
Далі, під час урочистої Вселенської молитви, у якій Церква доручає Богу себе та увесь світ, цього року пролунав також спеціальний заклик за хворих, страждаючих та померлих внаслідок епідемії коронавірусу, за їхні родини, за лікарів, що служать їм ціною власного життя.
У центрі Літургії Великої П’ятниці – урочиста адорація Хреста, адорація Божого Сина, Котрий віддав Себе заради спасіння усіх людей. Єпископ поступово відслонив з фіолетового покриття урочисто внесений отцем настоятелем до вівтаря Хрест, співаючи «Ось дерево хреста, на якому повисло спасіння світу», а усі присутні відповідали: «Прийдіте, поклонімось».
Цього року, зважаючи на карантинні заборони, не було індивідуального поклоніння спасительному Хресту через поцілунок, як зазвичай. Стоячи на колінах та співаючи, кожен вшановував Спасителя в глибині свого серця.
Після цього священники накрили вівтар білим обрусом і розпочався обряд Причастя.
Згідно з багатовіковою традицією, у Велику П’ятницю після закінчення Літургії Господніх Страстей Пресвята Євхаристія переноситься до Господнього Гробу і розпочинається Адорація, що триває до Пасхальної Вігілії. Цього року, на жаль, усе виглядає інакше, оскільки Літургії відбуваються з обмеженою участю вірних.