9 лютого в луцькій кафедральній парафії молилися про беатифакцію Слуги Божого єпископа Адольфа Петра Шельонжека, оскільки в цей день 1950 року, невтомний пастир відійшов по нагороду до Бога. Святу Месу очолив настоятель парафії о. кан. Павло Хом’як у співсужіні з о. Романом Власюком. У проповіді, о. Павло приблизив постать Слуги Божого єпископа А. П. Шельонжека, підкреслюючи особливі заслуги єпископа Шельонжека не лише для Церкви на Волині, але й для цілої Церкви.
На початку ХХ ст. Римсько-Католицька Церква на Волині перебувала під значним тиском з боку царського уряду Російської імперії. Таке становище спричинене тим, що діяльність Церкви не співпадала із політикою царської імперії. Внаслідок жовтневого перевороту та Ризького договору, який було підписано у 1921 р., Волинь увійшла до складу Другої Речі Посполитої як Волинське воєводство. Уже в 1925 р. указом Папи Пія ХІ відновлюється Луцька дієцезія на чолі із єпископом Адольфом Петром Шельонжеком, який на той час був вагомою постаттю в релігійній та дипломатичній сферах.
Варто зазначити, що А. П. Шельонжек був учасником в приготуванні проєкту умови поміж Апостольською Столицею і Другою Річчю Посполитою та виступав як консультант, оскільки добре орієнтувався в питаннях становища Церкви у країні. Займався активною діяльністю в уряді Другої Речі Посполитої, а саме був: радником міністра, керівником Католицького Відділу і, нарешті, директором департаменту.
У 1921–1925 рр. брав активну участь у працях над приготуванням конкордату поміж Польщею і Апостольською Столицею. Після його ратифікації А. П. Шельонжек роками займався впровадженням постанов конкордату в життя. Великою заслугою єпископа Адольфа Петра була праця в Бюро Миру, який організували у Варшаві під час польсько-більшовицької війни. Єпископ А. П. Шельонжек належав до делегації експертів від справ Церкви, котра брала участь у підписанні Ризького трактату.
Перебуваючи у Луцьку, єпископ А. П. Шельонжек розпочав активну просвітницьку, організаційну та релігійну діяльність. Шельонжек проводить перший за 200 років дієцезіальний синод, який провели у кафедральному костелі св. Петра і Павла у 1927 р. Варто відзначити, що дo 1939 р. він заснував понад 70 нових парафій; у 1928 р. заклав духовну семінарію східного обряду в Дубно, яка у 1931 р. була перейменована у Папську східну семінарію.
Загалом за часи його управління значно збільшилась чисельність священників. У час, коли А. П. Шельонжек заступив до своїх обов’язків, кількість священнослужителів складала 140 осіб, і уже перед Другою світовою війною їх налічувалось 240. Єпископ А. П. Шельонжек дбав про вірних східного обряду у своїй діє цезії, для того запросив до праці на Волині жіночі і чоловічі згромадження східного обряду. У 1932 р. Апостольська Столиця призначила луцького ординарія консультантом Святої Конгрегації у справах Східної Церкви.
У 1932 р. засновується Дієцезіальний інститут Католицької Акції, основна діяльність якого полягала в інтеграції мирян, пропагуванні духовних та моральних цінностей, катехизації із молоддю. Робота даної інституції дала можливість стати ближчими до релігійності, удосконалювати міжособистісні зв’язки та поширювати духовність серед населення. Не менш важливу роль відігравало поширення єпископом дитячого руху «Євхаристійний хресний похід». Його діяльність передбачила часте прийняття Причастя, систематичну працю із дітьми та молитви.
У 1936 р. саме він заснував Згромадження Сестер св. Терези від Дитятка Ісуса, яке досі несе ревне служіння у Луцькій дієцезії. У тому ж 1936 р. єпископ створює Комітет оборони віри та моральності, мета якого полягала у розвитку віри в дієцезії. Дбаючи про рівень духовності серед населення, Адольф Петро особисто відвідував парафіян, що дозволяло пізнати їх проблеми, шукав способи щоб допомогти їм. Своєю працею А. П. Шельонжек намагався підняти рівень релігійності серед населення, адже після керівництва попереднього уряду, а також подій Першої світової війни, проблема духовності мирян була загостреною.
Значну роль у становленні Римсько-Католицької Церкви на Волині у міжвоєнний період, займає питання організації діяльності Церкви. Ця проблема також залишалась загостреною, з огляду на попередні події в історії дієцезії. Саме тому, з огляду на актуальну в той час ситуацію, єпископ приймає рішення щодо реорганізації роботи Управління, тобто самої дієцезії. Модель організації роботи Управління, яка існувала в той період, вважалась застарілою – її ефективність була на низькому рівні. Тому Адольф Петро Шельонжек засновує 6 нових секцій, кожна із яких відповідала за ті чи інші питання для ефективної роботи дієцезії. До них належить адміністративна, секція науки і мистецтва, віри і моральності, майново-фінансова, статистична і навчальна секції, а також східного обряду. Слід зазначити, що усю роботу над документами Управління єпископ здійснював самостійно, таким чином, тримав ситуацію у справах дієцезії під своїм особистим контролем.
Сьогодні ми можемо спостерігати за розвитком діяльності Церкви, продовжуючи справи, які розпочав видатний єпископ. Ідеї, які він пропагував та реалізовував, до сьогоднішнього дня залишаються актуальними, адже як і в часи А. П. Шельонжека, перед суспільством стоїть завдання відновлення релігійності після багаторічного панування атеїстичного культу радянської влади.
о.кан. Павло Хом’як
