Межиріч Острозький – одне із найдавніших поселень в Україні. Перша згадка про Межиріч датується 1386 р., але відомо, що ще у ранньому середньовіччі тут існував великий дерев’яний монастир, заснований монахами Києво-Печерської лаври, який в 1241 році спалили монголи. Наприкінці XІV століття князі Острозькі збудували тут церкву і оборонні вали.
На початку XVII століття князь Януш Острозький перейшов у католицизм і передав межиріцьку церкву францисканцям. Згодом був добудований монастир, якому князь подарував образ Матері Божої. Ця ікона була родовою іконою князів Острозьких, яку вони брали із собою у військові походи. Ікона написана в XIV столітті, є легенда, що вона була подарована константинопольським патріархом князям Острозьким. З часом ікона стала широко відомою завдяки чудесам. Францисканцями у спеціальній книзі були задокументовані чисельні випадки зцілень за посередництвом Матері Божої Межиріцької. У 1779 році ікона була коронована за рішенням Папи Бенедикта XIV.
У 1866 р. монастир, костел та ікону було передано Православній Церкві. Слід відзначити, що православні монахи не усували католицьких елементів інтер’єру і завдяки їм на Волині зберігся цей унікальний релігійно-оборонний комплекс у своєрідному комбінованому візантійсько-готичному стилі – чудовий приклад взаємопроникання Сходу і Заходу. У тому ж 1866 році був частково перероблений срібний оклад, скільки на старому в центрі було викарбувано серце, що не відповідало православним традиціям. Також імператрицею Марією Федорівною іконі було подароване срібне намисто з 6 смарагдами, ще 6 смарагдів прикрасили корону.
У 1915 році у зв’язку з наближенням австрійсько-російського фронту до Острога ікона була вивезена до Харкова, повернулася вона тільки в 1920 році, щоправда, дорогоцінні прикраси … зникли. Діяльність межиріцького Свято-Троїцького монастиря була в той час утруднена — менш за кілометр від нього проходив кордон, і кожний вірний, який хотів прийти до святині, мусив мати спеціальну перепустку. Проте насправді важкі часи настали, коли Волинь у 1939 р. зайняв Радянський Союз. Воєнне лихоліття монастир пережив, на щастя, без великих руйнувань, але всі його подальші роки були позначені чисельними спробами закрити монастир. Тільки завдяки Божому Провидінню його багатолітньому (1943−1981 р.р.!!!) настоятелю о. Володимиру Бобровецькому вдалося вберегти святиню. Формально монахів у ньому не було, всі вони рахувалися на різних мирських посадах. З 1991 року монастир офіційно відновив свою діяльність.
Ікона Матері Божої Межиріцької і сьогодні зцілює всіх, хто звертається з щирою молитвою, тож межиріцький Свято-Троїцький монастир зараз є місцем паломництв. У 1997 році рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви вівторок 6 тижня після Пасхи встановлено днем святкування Матері Божої Межиріцької Життєподательниці.
