Кармелітський орден (Орден братів Пресвятої Діви Марії з гори Кармель) з’явився на території України в XVII ст., а в 1688 р. вже була створена його руська провінція під назвою святого Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії. Фундатором луцького кармелітського монастиря був інфляндський стольник Антоній-Костянтин Базальський, який пожертвував в 1739 р. на його будівництво 25 000 злотих. 6 червня 1741 р. був виданий Декрет про заснування монастиря і той же Базальський пожертвував ще 19 тисяч злотих, за які було куплено для монастиря частину села Борохів поблизу Ківерців. При монастирі був зведений костел Пресвятої Діви Марії. Хоча не збереглося детальних документальних його описів, бернардини, які на той час володіли найбільшим на той час монастирським комплексом (зараз – кафедральний собор Пресвятої Трійці УПЦ КП), стверджували, що ««мурований костел отців кармелітів над Стиром найкрасивіший у Луцьку».
Кармеліти заснували прекрасну парафіяльну школу, яка діяла до 1832 р. Взагалі, католицькі чернечі ордени фактично були головними просвітителями Волині у XVI-XIX століттях, їхня частка у освітніх закладах на цих землях сягала 70%. Незважаючи на те, що монастир неодноразово горів (за 65 років від часу заснування – чотири рази, причому два рази монастир доводилося відбудовувати дуже серйозно), він все-таки відбудовувався та розвивався. Найгірші часи настали вже з приєднанням Волині до Російської імперії. Спочатку під час війни з французами 1812 року частину монастиря реквізували для шпиталю та різних установ. Через кілька років приміщення повернули, але довелося витратити великі кошти на ремонт. А в 1842 р. царський уряд відібрав усі маєтки і рахунки монастиря, натомість призначивши монахам в якості компенсації пенсію, якої, звісно, не вистачало на утримання монастиря. Велика пожежа в Луцьку 1845 р. довершила «старання» влади – після неї монастир вже не відбудовували, а в 1850 р. луцький кармелітський монастир був офіційно скасований.
Руїни монастиря простояли ще майже 40 років, а з 1888 р. його почали розбирати. Видобуту цеглу використали на підмуровування фундаментів церкви Чесного Хреста, ремонт бернардинського монастиря та замку, мощення площ і вулиць. Добротні підземелля костелу та монастиря ще довгий час здавалися в оренду.
Згодом залишки фундаментів кармелітського монастиря та прилегла територія були передані лютеранській громаді Луцька, яка в 1906 р. збудувала нову кірху. Зараз колишня кірха належить євангельським християнам-баптистам. Адреса пам’ятки: вул. Лютеранська, 1.
