Шаблоны Joomla 3 здесь: http://www.joomla3x.ru/joomla3-templates.html
Адольф Кукурузінський народився 17 червня 1894 р. у с. Витава на Поділлі (зараз село є частиною м. Гнівань Тиврівського району Вінницької обл.). У 1912 р. юнак закінчив гімназію у Немирові і вступив до Житомирської вищої духовної семінарії. Після закінчення семінарії і рукоположення у священицький сан служив вікарієм у Проскурові (зараз м. Хмельницький), згодом — у Луцьку, Володимирі-Волинському, Здолбунові і Острозі. З 1923 р. по 1927 р. навчався у Люблінському Католицькому Університеті, в якому успішно захистив докторат з канонічного права. В 1927 р. о. Адольф повернувся до Луцька і був призначений викладачем канонічного права у Папській східній духовній семінарії в Дубно. В 1929 р. призначений настоятелем парафій в Берестечку та Турійську. З 1932 р. за розпорядженням єпископа-ординарія Адольфа Петра Шельонжека отець Кукурузінський працював у єпископському суді при Курії Луцької дієцезії, одночасно був теж віце-директором Дієцезіального інституту Католицької Акції (Католицька Акція – рух мирян у Католицькій Церкві) та капеланом луцької в’язниці. У ті роки о. Адольф опублікував кілька брошур, присвячених моральності та освіті.

У 1939 р., коли розпочалася Друга світова війна і Волинь була загарбана СРСР, священик продовжував своє служіння у Луцьку. Влітку 1941 р., коли за півтора місяця німецькі війська сягнули вже до Києва, Адольф Кукурузінський вирушив з душпастирським служінням на Поділля, проте окупаційна влада змусила його негайно повернутися в Луцьк. В 1944 р., коли Волинь знову зайняли радянські війська, єпископ Адольф Шельонжек призначив о. Кукурузінського генеральним вікарієм Кам’янець-Подільської дієцезії. На її землях в 30-х роках комуністичний режим фактично знищив усі церковні структури і «ліквідував» священиків. Під час окупації німецьким та румунськими військами тут було відкрито кілька костелів, але священиків катастрофічно не вистачало. Місцеві католики надіялися, що влада не закриє повторно храми, що прийдуть священики, але в Москві розпорядилися інакше… 28 грудня 1944 р. У Кам’янці-Подільському о. Адольф Кукурузінський був арештований органами НКВД. Майже одразу священика відправили у київську в’язницю, де вже були ув’язнені священики Луцької дієцезії та луцький єпископ-ординарій Адольф Петро Шельонжек. У звинувачувальному акті було написано: «В 19331939 роках став членом антирадянської організації «Католицька Акція» і брав активну участь у її антирадянській діяльності. В 1941-144 рр., виконуючи отримані від єпископа Шельонжека завдання, їздив до сіл в Кам’янець-Подільській та Вінницькій областях з метою організації католицьких осередків і відправляв служби в нелегально відкритих костелах. Одночасно Кукурузінський та підлеглі йому священики розповсюджували серед радянських громадян католицьку літературу, переправлену зі Львова. Активний агент Ватикану. Підтримував контакт із Шельонжеком і за його наказами займався підривною антирадянською діяльністю. Збирав на радянській території розвідувальні дані і передавав їх Шельонжку з метою пересилання до Ватикану. Крім того, керував антирадянською діяльністю агентурних працівників Ватикану в Житомирській області з метою поширення католицизму в Радянському Союзі і збирання політично-економічних даних для Ватикану. Разом з Кучинським нелегально відкривав костели і правив у них служби. Намагався поширити впливи Ватикану в СРСР і вислав Кучинського до міст: Харкова, Дніпропетровська та Дніпродзержинська з метою поширення католицизму і збирання даних політично-економічного характеру».

Викладачі і студенти Папської східної духовної семінарії в Дубно, 1937 р.
Одночасно з процесом Кукурузінського велися і інші справи над священиками Луцької дієцезії. Цей фарс тривав майже два роки. Радянський прокурор «в ім’я справедливості» вимагав для о. Адольфа смертної кари, врешті-решт 18 грудня 1946 р. ОСО при МГБ СРСР був звинувачений за ст. 54 п. 1а-11 Кримінального кодексу УРСР і осуджений на 10 років ИТЛ («Исправительно-трудовые лагеря»). Для тих, хто не знайомий з «найгуманнішою судовою системою у світі», нагадаємо, що ОСО (особое совещание) – це такий собі позасудовий орган, який мав надзвичайні повноваження – справи розглядалися без присутності звинуваченого і без адвоката. Кількість справ, які «розслідували» ОСО, була неймовірною – за один день могло розглядатися понад 1500 справ!

 Інтинський табір, 1955 р.

14 жовтня 1947 р. о. Адольф був відправлений у Інтинське відділення Мінлага (пос. Інта Кожвінського району Комі АССР). Там, всього за 50 км від полярного кола, в нелюдських умовах каторжани працювали на шахтах, рудниках, кар’єрах, лісоповалах та будівництві. Цей табір (а в ньому в різні роки було 2035 тис. з/к) майже повністю складався з політв’язнів. Попри виснажливу працю і важкі умови, в таборі було набагато краще, ніж у в’язниці – тут було досить багато священиків і можна було (нелегально, звісно) відправити Службу Божу. О. Адольф як вірний слуга Христа і тут виконував свої душпастирські обов’язки: правив Месу, сповідав, уділяв таїнств.

Радянські каторжани. Інта, 1954 р.

 Таємну Месу служить о. Крувяліс. Інта, 1955 р.


Звільнений у квітні 1955 р., Адольф Кукурузінський продовжив своє пастирське служіння в парафії Мирополь Житомирської дієцезії. В 1957 р. Радянська влада видворила о. Адольфа з Радянського Союзу до Польщі. Він оселився у Ополі, де працював згодом у єпископському суді, був капеланом чернечих згромаджень. В 1962 р. переселився до Прушкова біля Ополя, де й помер 23 листопада 1970 р.

   
© Управління Луцької дієцезії Римсько-Католицької Церкви
Ш§ЩЃЩ„Ш§Щ… ШіЩѓШі sexo casero visitez nous filme porno hd porno cuckold you porn video porno hard tube-8.be clash royale hack clashroyaleastuce.be
filmeporno.top xnxxx.cc desi sex
gratis porno