Шаблоны Joomla 3 здесь: http://www.joomla3x.ru/joomla3-templates.html
Ян Рутковський народився 14 вересня 1883 року у містечку Кременець у багатодітній міщанській родині. Навчався у місцевому ліцеї, потім у гімназії в Немирові. У 19021907 роках учився в Житомирській духовній семінарії, по закінченню якої був висвячений луцько-житомирським ординарієм Каролем Антонієм Недзялковським. Свою душпастирську діяльність о. Ян Рутковський почав як вікарій у луцькому кафедральному костелі. По двох роках праці поряд з такими досвідченими пастирями як отець декан Антоні Юзеф Шиманський і отець віце-декан Лонґін Станіславський, о. Ян Рутковський розпочав самостійну працю. Від 1909 року він був настоятелем в різних парафіях на сході Волині: Шумбар, Дедеркали, Тайкури, Торговиця. У 1930-х рр. о. Ян став каноніком Луцького капітулу.

ХХ століття було дуже важким для Волинської дієцезії. По ній прокотилася кривава Перша світова війна, потім – жовтневий переворот і польсько-більшовицька війна. Порівняно спокійні міжвоєнні роки швидко закінчилися – знову війна, окупація – спочатку совітська, потім німецька, потім – знову прийшли совіти. В 1943 р. о. Ян був призначений настоятелем парафії святих Петра і Павла у Здолбунові, там він і пережив воєнне лихоліття.
У 1945 р. відбулися масові арешти католицьких священиків на Волині та репатріація до Польщі. У Луцькій дієцезії залишилося всього три священика, яких зумів вмовити канцлер консисторії прелат Ян Ших. У Володимирі залишився о. Мар’ян Ясьоновський, у Рівному – о. Серафим Кашуба, о. Ян Рутковський у Луцьку. Боже Провидіння розпорядилося так, що останнім місцем служіння о. Яна Рутковського став костел, де він і починав свою душпастирську працю – катедра святих апостолів Петра і Павла у Луцьку. Одночасно з призначенням настоятелем кафедрального храму отець Ян Рутковський отримав на руки ще один документ із підписами виконуючого обов’язки ординарія, прелата Леопольда Шумана, та канцлера курії Яна Шиха про те, що він є тимчасовим адміністратором луцької дієцезії.
Першочерговою справою Яна Рутковського як настоятеля кафедрального костелу стала реєстрація громади віруючих католиків і збереження за нею цього храму. Справа в тім, що у травні 1944 року на костел було скинуто 5 німецьких бомб. Одна з них значно пошкодила північно-східну вежу, друга ж, пройшовши через усі поверхи сусіднього з костелом колегіуму, вибухнула в підземеллі, де переховувалися парафіяни. Костел без належного ремонту поступово приходив в аварійний стан. У зв’язку з тим, що він був на державному обліку як пам’ятка архітектури, реєстрація католицької громади була поставлена в залежність від його впорядкування.
Однак громада не могла зібрати такі кошти, щоб провести значний ре-монт костелу. Міська влада два рази в ультимативній формі призначала термін завершення ремонту. Оскільки тріщини в стінах вежі поширювались, повторна комісія Міської ради в березні 1948 року визнала стан костелу аварійним, а громаді віруючих католиків запропоновано перейти в капличку на парафіяльному кладовищі.
Католицька община при кафедральному костелі на початку 1948 року складалась із 520-ти чоловік. З них 311 були мешканцями Луцька, решта – з навколишніх сіл, навіть із Рівненщини. Парафіяльна рада, яку очолював військовий лікар Григорій Новодворський, спробувала опротестувати рішення комісії, подавши завищену кількість віруючих як доказ того, що в каплиці всі не помістяться. Однак цей аргумент не був узятий до уваги.
Тоді о. Ян Рутковський, щоби зберегти за громадою кафедральний костел, наважується на відчайдушний як на ті часи крок. Він вирішує звернутись за допомогою до громад віруючих в інших містах дієцезії і навіть Львова. Хоч представники парафіяльної ради інформували уповноваженого в справах релігій, що громади з Рівного і Львова згодилися зібрати кошти на капітальний ремонт Луцького кафедрального костелу, чиновник безапеляційно заявив, що рішення про закриття катедри прийняте і ніхто його скасовувати не буде.
Друга справа, якій отець Ян Рутковський присвятив багато сил, енергії і розуму, це згуртування і збереження католицьких громад. Обслуговували їх лише два священики: Мар’ян Ясьоновський та Ян Рутковський, і то не в костелах, а в приватних приміщеннях. На Рівненщині це робив о. Серафим Кашуба, лиш час від часу йому на допомогу приїжджав о. Ян Рутковський. Але як тільки католицькі громади в тих місцях почали клопотатись про відкриття костелу, відповідною владою було заборонено священикам виїжджати у парафії, в яких вони не були зареєстрованими.
Отець Ян Рутковський цю проблему розв’язав надзвичайно просто: якщо душпастирі не мають права за радянськими законами приїжджати до віруючих, то це не значить, що самі віруючі не можуть приїздити на службу Божу. І він як адміністратор дієцезії рекомендує душпастирям проводити недільну службу в середині дня, щоб віруючі з інших місць встигали доїхати. Сам Рутковський переніс недільну службу на першу годину дня, а до того часу в каплиці грав орган. Часто біля каплички зупинялись перехожі, зачаровані музикою. В цьому проявилася ще одна можливість обійти недозволене.
Радянська влада забороняла дітям приймати участь у релігійних обрядах, але це не стосувалося слухання ними духовної музики. Цим скористався о. Ян Рутковський: на його прохання керівник парафіяльної ради в Луцьку Єжи Новодворський знайшов хорошого органіста – Франца Сливинського. На його утримання п’ятеро членів парафіяльної ради добровільно зобов’язалися виплачувати щомісяця по 25 карбованців кожен. Коли органіст виїхав із Луцька, на органі почав грати сам настоятель. Щоб не мерзли руки в холодній каплиці, йому віруючі зв’язали спеціальні рукавиці з отворами для пальців.


Виїжджати тепер у навколишні села та містечка Ян Рутковський мав право тільки на похорони чи для слухання сповіді старших людей. Проте під час таких виїздів, як правило, виконувалися й інші обряди – хрещення, вінчання та освячення будинків.
Отець Рутковський добре знав, що кожний його крок, кожне його слово, особливо проповідь, вже наступного дня стають відомими вповноваженому у справах справ релігій, тому навіть у приватних його розмовах не було ніяких висловлювань проти влади. Як згадують тодішні прихожани, Рутковський міг спокійно, без незадоволення повідомити: “Ми сплатили всі належні податки, але нам знову їх підвищили. Бог допоможе! Сплатимо і це…”.
У своїх вчинках і висловлюваннях Ян Рутковський завжди був виваженим і цього вимагав як адміністратор від підлеглих йому священиків. Таким чином він старався уберегти священиків, щоб вони не давали владі жодного приводу для арештів. Попри це йому самому також доводилося часто писати розлогі пояснювальні листи.
Однак невдовзі діяльність Рутковського як адміністратора опинилася під загрозою. Коли представники католицької спільноти у Любомлі добилися дозволу вести службу у приватному домі, то постало питання – хто має право визначати, котрий із священики має виїжджати у Любомль. Представник віруючих Любомльської громади Копчинська звернулася до вповноваженого у справах релігій дозволити о. Ясьоновському служити в Любомлі. Уповноважений скерував Копчинську до Рутковського, оскільки – за його словами – “якщо Рутковський вважає себе адміністратором над ксьондзами, то це їх, ксьондзів, справа”. Однак центральна влада у Києві, що дала дозвіл на службу в Любомлі, вважала, що Ян Рутковський на це не має права, тобто заборонила йому виконувати обов’язки адміністратора.
У відповідь на цю заборону Ян Рутковський заявив уповноваженому, що в теперішніх умовах в духовному керівництві немає потреби, оскільки релігійна громада має право сама запросити собі будь-якого ксьондза, тож його роль як адміністратора себе вичерпала. А коли до Луцька приїжджали священики Ясьоновський чи Кашуба, то о. Ян Рутковський писав пояснення, що вони приїжджали просто сповідатися.
Ще одна справа, якій отець Ян Рутковський присвятив багато сил і енергії, це – збереження і реставрація будівлі кафедрального храму.
Постановою Облвиконкому про закриття кафедрального костелу було заплановано влаштувати в ньому краєзнавчий музей. У дійсності спочатку в ньому влаштували склад театральних декорацій, а згодом – інших господарських і харчових товарів, що завдало значної шкоди будівлі храму.
Отець Ян Рутковський вважав, що влаштування в костелі якогось музею (як у деяких прибалтійських храмах, наприклад) врятує його від знищення. Тому він і члени парафіяльної ради зверталися до різних представників луцької інтелігенції з проханням почати клопотання про влаштування музею в кафедральному костелі. “Заповіт” Яна Рутковського було виконано в 197078 роках – державним коштом проведено капітальний ремонт. У 1980 році у відремонтованому костелі постав музей релігії і атеїзму.
Щоправда, о. Ян Рутковський не дожив до цього часу. Він помер внаслідок інсульту в березні 1954 року. Похований о. Ян на міському кладовищі, це – єдина збережена могила католицького священика в Луцьку.

   
© Управління Луцької дієцезії Римсько-Католицької Церкви
Ш§ЩЃЩ„Ш§Щ… ШіЩѓШі sexo casero visitez nous filme porno hd porno cuckold you porn video porno hard tube-8.be clash royale hack clashroyaleastuce.be
filmeporno.top xnxxx.cc desi sex
gratis porno